|
Коли у червні 1990 року ми заснували у місті Товариство «Лемківщина»,
то в Бориславі тоді налічувалося близько шести тисяч лемків. А
засновували Товариство – я, Марія Демська та Михайло Драган. Це ніби
уточнення для тих людей, які вже пізніше ледь не проголосили себе
засновниками «Лемківщини». Тоді, у червні 1990-го налічувалося майже
шість тисяч лемків у Бориславі. А, мабуть, варто було б і нинішньому
Товариству «Лемківщина», що дуже гарно організовує наші лемківські
кермеші, поцікавитися, скільки лемків зараз мешкає у місті. Адже це дуже
своєрідна і дуже потужна гілка українського народу. Так чи інакше, а
сьогодні пропоную читачам «Нафтовика Борислава» свою невеличку розвідку
щодо основних ознак лемківського діалекту, який є справжнім діамантом у
мовному різнобарв’ї України. Думаю, це буде цікаво і нашим лемкам, і
усім бориславцям, хто цікавиться нашою мовою, історією, культурою. Отже:
1. Найважніша й перша ознака лемківської говірки – тото славне «лем» (тільки, лише (укр. літ.).
2. Наявність у багатьох словах мовно-звукової фонеми високого
піднесення, тої ж славетної «ы». Наприклад: Забыти (лем)-забути (літ.), а
не «забити»-«зарізати»,«хыжа», а не хижа, бо хижа – агресивна (хижак!),
«мыдво» а не мидво тощо…
3. У нашім діалекті наголос не «плаваючий», як в українській
літературній мові, а він все «наголошує» передостанній склад: назвыско,
шутер, шопа, червени, пінязі, кобза, атромент…
4. Багато слів лемкы повідаю твердо, без м’якого знаку, напр.
Лемківска, а не лемківська щедріст, а не щедрість, поцтивіст, а не
поцтивість тощо…
5. Ще лемкы у словах при вимовленні часто заміняли букву «л» на букву
«в», напр.: вони повідали зводій, а не злодій, мовоко, а не молоко,
маво, а не мало, моводы, а не молоды, мовоток, а не молоток…
Звичайно, в лемківській говірці існує велика більшість слів, які в
орфографії (при їх написанні) пишуться тими самими літерами, що й у
літературній українській мові, а в орфоепії (при їх вимовленні),
озвучуються тими ж звуками. Тут розбіжність може виявитися лише в різних
наголошених складах. Таких слів у лемківському діалекті є, може, 85-90
відсотків, а решта – 15-10 відсотків є сугубо лемківськими.
Така спільність написання й вимови переконливо свідчить ще раз, що
лемки, як і бойки, гуцули, є невід’ємними складовими української нації,
української мови, а їх стародавна назва – «русини» походить від давнішої
назви нашої України – «Київська Русь».
А на закінчення – дуже радісна новина. У Києві, у приватному
видавництві ТОВ «Український рейтинг», перед Новим 2012 роком вийшла
друком, тиражем 1000 примірників, велика науково-дослідницька робота
нашого бориславця, члена Спілки композиторів України Ярослава Бодака під
назвою «Лемківщино моя мила…». У цій книзі детально описано сценарій –
хід лемківського весілля на Горличчині з піснями та з промовами дійових
осіб весілля. Це направду велика подія для усіх лемків та всієї України.
І наукова праця, і її автор гідні належного пошанування. |
